На допомогу Батькам

Поради з Інтернет-безпеки для 

батьків

• Батьки мають перебувати у близькому контакті з дітьми під час дослідження ними Інтернет-ресурсів. 
• Бібліотекам, школам, клубам слід навчати дітей безпечному користування Інтернет. 
• Дорослим не слід надавати приватну інформацію про дітей (фотографії, адреси, номер школи і класу) на сімейних або шкільних сайтах. 
• Дітей і підлітків слід навчати нести відповідальність за свою поведінку у мережі. 
• Немає нічого дивного, якщо діти знають про Інтернет більше за батьків. Попросіть їх навчити вас деяких речей у користуванні Інтернет; поговоріть з ними про те, що гарного і що поганого є у мережі.
•  Батькам треба навчитися не проявляти надмірної реакції, якщо вони побачать, що дитина переглядає небажані матеріали або порушує правила.
•  Не сваріть і не наказуйте дитину, якщо вона розповіла Вам про неприємну зустріч в Інтернет. Вашою найкращою стратегією буде попрацювати разом, таким чином ви обидва зможете зрозуміти що трапилося, і як зробити, щоб це більше не повторювалося.
•  Досвід, набутий дітьми в Інтернет, може бути корисний для них у подальшому житті. Уміння зробити гарний вибір в Інтернет може навчити дітей критично ставитися до проблем, з якими їм доведеться зустрітися у подальшому житті. Оскільки діти часто є більш "продвинутими" користувачами, ніж дорослі, для них не є складністю зареєструватися у он-лайнових іграх або у "чатах". Вони не розуміють наслідків відкриття персональної інформації чужинцям. 
• Як правило, дітям не слід надавати персональну інформацію незнайомцям без дозволу батьків. Ця інформація включає ім'я, адресу електронної пошти, поштову адресу, фотографію, номер школи і класу і таке інше. Розкажіть дітям про небезпеки, до яких призводить надання персональної інформації, і роздрукуйте для них головні правила он-лайнової подорожі мережею.

Правила ефективного спілкування

1. Слухаючи дитину, дайте їй зрозуміти й відчути, що ви її розумієте, її стан, її проблему. Вислухайте дитину, а потім своїми словами повторіть те, що вона вам розповіла. Дитина переконається, що ви її чуєте, розумієте, зможе почути сама себе ніби збоку і краще усвідомити свої почуття.

 2. Слухаючи  дитину, стежте за її мімікою й жестами, аналізуйте їх. Іноді діти запевняють нас, що в них усе гаразд, але очі говорять зовсім про інше. Коли слова й міміка не збігаються, віддавайте перевагу міміці, виразу обличчя, позі, жестам, тону голосу. 

З. Підтримуйте й підбадьорюйте, посміхніться, обійміть, дивіться в очі, візьміть за руку.

4. Стежте за тим, яким тоном ви розмовляєте з дитиною. 

5.  Демонструйте вашу зацікавленість у тому, що розповідає вам дитина.